Головне меню

Головна сторінка
Про район
Склад і структура районної ради
РІШЕННЯ ПРЕЗИДІЇ РАЙОННОЇ РАДИ
Рішення районної ради
Розпорядження голови районної ради
Районні програми
Нормативна база районної ради
Комунальні підприємства
Регуляторна політика
Звернення громадян
План роботи районної ради
Місцеве самоврядування району
Доступ до публічної інформації
Краща посадова особа
Матеріали для оприлюднення
Українська асоціація районних та обласних рад
Демидівський районний фонд "Милосердя"
Декларації про доходи
Контакти
Головна сторінка
На "Сафатовій Долині" відбулась поминальна панахида PDF Друк e-mail
Рейтинг Користувача: / 0
НайгіршеНайкраще 
Написав Administrator   
Середа, 02 серпня 2017, 09:03

30 липня 2017 року о 14 годині з ініціативи керівництва Демидівської районної ради на "Сафатовій Долині" біля кургану відбулась поминальна панахида та було освяченно встановлений памятний знак. 
Історія розповідає нам про минуле. Не завжди це минуле є приємним для дослідження. Однак потрібно вивчати й трагічні сторінки життя людей. Трагічною сторінкою є війна, яка завжди приносить страждання й біль більшості. Немає виправдання злочинам, які вчиненні проти безневинних людей. 
У Демидівському районі Рівненської області є “Сафатова долина” - долина смерті. Тут відбувалися жахливі події. 
У другій половині 1944 р. радянські спецслужби завдяки тому, що багато повстанців, повіривши обіцянкам амністії, вийшли з лісу і з’явилися з повинною, використали їх для розкладу збройних відділів націоналістичного підпілля й агентурної роботи. Під виглядом бандерівців енкаведисти катували і знищували мирне населення. Це були загони зрадників українського народу - озброєних молодиків із навколишніх сіл - так звані “спецзагони НКВД”, створені для винищення українського населення, для очорнення авторитету УПА й дискредитації національно-визвольного руху в Україні. Такий “спецотряд” нічних упирів був організований на терені Демидівського району. Керував ним емгебіст Чернов. У спецзагоні нараховувалося 50 бойовиків, добре озброєних, одягнених в обмундирування УПА із тризубами на шапці. Керували ними добре навчені катівського ремесла енкаведисти. Вони добре розмовляли українською мовою, навіть із місцевим діалектом.

Вся боротьба українського народу проти окупантів в основному велася в сільській місцевості. Тому туди засилали не тільки “спєцотряди”, а й окремих терористів під маркою фінансових агентів, збирачів позик, контигентів і 
т. ін. з головним завданням вбивати невинних селян і все приписувати бандерівцям. 
Сафат був в УПА простим бійцем. Після Гурбівського бою з енкаведистами він став зрадником і очолив боївку ворогів. Спочатку земляки про це не здогадувались.
Сафат Панасюк (який потім стане катом для свого народу) господарював на хуторі біля села Пащиха, в якому жили заможні люди. В селі було понад 80 дворів. 
Упирі викликали жах у жителів Демидівки та ближніх сіл - Калинівки,Ільпибоків, Миколаївки, Яблунівки, Пащихи... Тільки в одному селі Пащисі “спецотряд”, очолений Сафатом Панасюком, умертвив 34 особи упродовж 1944–1946 років.Бойовики , щоб не викликати підозри, убивали й радянських активістів і місцевих голів сільрад, учителів та медичних сестер зі Східної України, а потім вже воїнів УПА і їхні родини”. 
Сафатова долина - страшна “Долина смерті”. Тут нелюди, щоб приховати свої злочини у трьох засипаних землею криницях поховали тіла близько сотні невинних людей.
Найбільш жорстокого ката Сафата призначили в селі Ільпибоки головою сільради, а решту, при повному озброєнні, послали убивати і знущатись над місцевими жителями. Ще довго оплакували люди своїх рідних та близьких, а криниці й надалі приймали в свої глибинні обійми людські тіла аж до 1948 року. А Сафат Панасюк тепер уже інакше глумився з односельчан. Непокірних висилав до Сибіру, з роботяг здирав непосильні побори, аж допоки не попався в чеському селі Вовковиї під час кражі...
Якось уночі до нього постукали в двері. Убивця здогадався – настав час розплати. Він гадиною виповзає з хати потаємним лазом і опиняється на Східній Україні. Доходили чутки, що протрусився, проіснував головний упир десятки років і помер від людських прокльонів.Тільки нещодавно стало остаточно відомо, що сконав він у Криму. Не стало ката українського і польського народів. Залишилася за ним недобра пам'ять, море людських сліз і гори трупів, які спочивають вічним сном у трьох криницях тієї місцевості, що має назву “Долина смерті”
На місці стоїть хрест, кожного року в останню неділю липня відправляються панахиди.

 

Микола Стасюк

Останнє оновлення на Середа, 02 серпня 2017, 09:25